Чи знаєте ви, чому психолог не дає порад, а психіатр не слухатиме про ваші проблеми із мамою?
– Чи бувають психологи практичними і непрактичними?
– Чи поцікавиться медичний психолог вашим здоров’ям?

Пропоную ознайомитися із видами фахівців у галузі психології.
На сьогодні існують наступні професії у сфері психології :

  • психолог-консультант,
  • психотерапевт,
  • медичний (клінічний) психолог,
  • невролог (невропатолог),
  • психіатр.

Кожен із цих фахів відрізняється від решти.

Психолог або психолог-консультант

Це фахівець, який отримав вищу психологічну освіту. Має право давати консультації в сфері психології, починаючи зі студентських років.

Психолог-консультант працює з методиками, які не передбачають глибокого втручання в психіку людини, тобто НЕ займається психотерапією.

Класична психологічна освіта не включає в себе медицину, і тому психолог (на відміну від психіатра) не має права виписувати ліки.

Галузь застосування його знань – психологічне консультування психічно здорових людей.

Що робить психолог:

  • працює над проблемою лише в разі усвідомленої згоди клієнта, усної або письмової;
  • психолог дає психологічні рекомендації;
  • пропонує клієнту помітити існування ширшого вибору у ситуації або у житті;
  • надає підтримку особистості клієнта, коли той перебуває у скруті;
  • розвиває здатність клієнта до самоусвідомлення, показує існування додаткових ресурсів та можливостей в самому клієнті;
  • працює із психологічними труднощами, складнощами у професійній сфері та самореалізації клієнта, із проблемами стосунків та інтимного життя клієнта тощо;
  • фокусується на вирішенні проблеми клієнта;
  • працює тільки з тими проблемами, з якими заявить бажання працювати сам клієнт;
  • завжди зберігає прихильність до свого клієнта;
  • завжди пропонує клієнту можливість вибирати рішення або дію самому із кількох варіантів.

Психолог НЕ робить :

  • не дає конкретних порад «як краще жити» або «як краще робити по життю…» (про це читайте детальніше в наступному дописі);
  • не продовжує роботу з клієнтом, який не хоче змінюватися сам або робити нові кроки у своєму житті, хіба що клієнт прийшов лише “виговоритися” і дає на таку роботу усвідомлену згоду;
  • не нав’язує власне бачення картини світу;
  • не закликає клієнтів дотримуватися моральних установок;
  • не присоромлює клієнта за вчинки або думки;
  • не дає оціночних суджень діям або думкам клієнта;
  • не привносить до консультацій надмірно багато деталей зі свого особистого життя;
  • не створює собі образ “гуру”, “Учителя”, “знавця всього на світі”;
  • ніколи не стає на бік будь-якої іншої дійової особи в житті клієнта;
  • не змушує клієнта силоміць прийняти рішення або вибір, якщо клієнт до цього не готовий;

Консультації відбуваються у вигляді діалогу клієнта та психолога. Психолог-консультант може застосовувати психологічну діагностику у вигляді тестів та вправ, давати клієнту завдання для психологічної роботи над собою, застосовувати методи арт-терапії тощо.

Психотерапевт

Це психолог, який має вищу психологічну освіту і який опанував, як мінімум, один із напрямків сучасної практичної психотерапії та, отже, може проводити психотерапевтичну практику. Проводить як індивідуальну, так і групову терапію, а також — тренінги різного виду, які основною задачею мають психотерапевтичне втручання.

Психотерапевт зазвичай не використовує психологічні тести, а користується своїми методами діагностики. Наприклад, спостереження за тілесною мовою, способом будувати речення, контент-аналіз, спосіб подавати себе та будувати стосунки з терапевтом тощо.

На сьогодні є кілька основних напрямків психотерапії : гештальт, когнітивно-поведінкова терапія, сучасний психоаналіз.

Ці методи та методики відрізняються від роботи психолога-консультанта тим, що є інвазійними, тобто передбачають різної міри глибини корекційне  втручання психолога у психіку людини.

Решта течій в психотерапії вважається додатковими методиками, які мусять застосовуватися в руслі основного напрямку, який вибрав для себе психотерапевт.
Це може бути: арт-терапія, нлп, позитивна терапія, екзистенційна терапія, символ-драма, психосинтез, гіпно-терапія тощо.

Психотерапевт працює лише із психічно здоровими людьми, що мають певні життєві труднощі або тимчасові проблеми у психологічній сфері.

В Європейській практиці проводити психотерапевтичну роботу психотерапевти мають право після 35-ти років. Доти вони можуть набувати досвіду, як психолог-консультант, або асистент старшого за себе психотерапевта. Такий вік психотерапевта вказується із розрахунку основної освіти психолога — 5 років ВНЗ, та додаткової освіти психотерапевта — 4-5 років. Плюс набуття досвіду 3-5 років.

Якщо психолог планує стати тренером груп із психотерапії, йому доведеться вчитися ще 1-2 роки після здобуття основного сертифікату з психотерапії. Якщо психолог планує стати супервізором, “інспектором-помічником” інших психологів, то він мусить вчитися додатково ще 1-2 роки.

Тому, коли зустрічається юний психолог зі званнями тренера психотерапевтичних груп або супервізора, є привід замислитися.

Що робить психотерапевт.

Психотерапевт використовує лише перевірені засоби і методи психотерапії, щоб допомогти клієнту вирішити його проблему. Для кожного з напрямів психотерапії  існує свій набір “інструментів”. Тому варто ознайомлюватися з інформацією, чим відрізняються сучасні русла психотерапії. В мене на цю тему є статті, які я також публікую.

Якщо стисло, психотерапевт дотримується таких же правил, як і психолог-консультант, і працює на глибшому рівні психологічних процесів людини, завдяки знанню інструментів свого напрямку психології.

Щодо способів роботи, то для психоаналізу це буде акцент на стосунках з батьками та подіями дитинства; для когнітивно-поведінкової терапії — цикл роботи над своїми думками і поведінкою, з метою змінити те чи інше; для гештальту — приведення до цілісності реакцій, емоцій, думок, тілесних відчуттів та духовної сфери.

Сфера роботи психотерапевта доволі широка.

Від  труднощів у спілкуванні та взаєминах, прийнятті рішень, досягнень, реалізації себе, проблем в особистісній, емоційній, побутовій та робочій сфері — до стресів та неускладнених психологічних травм, як-от, розлучення, смерть близької людини, фізичне або моральне насилля тощо.

Іноді психотерапевтами стають колишні лікарі із додатковою психологічною освітою, проте проводити медикаментозне лікування психічних проблем мають право лише невропатолог і психіатр. За виключенням випадків, коли психотерапевт працює у стаціонарі і має освіту, що дозволяє йому лікувати відповідні хвороби.

Але навіть в таких випадках рекомендується розділяти психотерапію і призначення ліків, щоб цим займалися два різних фахівця, кожен у своїй галузі: один у психотерапії, інший у психіатрії.

Якщо психотерапевт діагностує в свого клієнта розлади психіки або неврологічні проблеми, то ОДРАЗУ скеровує його на огляд до невропатолога або психіатра.

Буває, що психотерапевт не з першого сеансу помічає, що у клієнта є психічні відхилення. Або людина згодом сама починає скаржитися на певні психічні проблеми, які не належать до психологічного спектру.  В такому разі він ввічливо повідомляє про відсутність у себе потрібних знань та вмінь. Далі він може запропонувати клієнту працювати в парі з психіатром, якщо бачить доцільність продовжити роботу з цією людиною.  Якщо клієнт не бажає визнавати наявність розладів, більших, ніж психологічні, робота з таким клієнтом припиняється.

Зазвичай у кожного психотерапевта є колеги-психіатри або неврологи, які можуть працювати з їхніми клієнтами паралельно.

Ще раз повторю — психотерапевт НЕ є компетентним працювати із людьми зі психічними захворюваннями та розладами психіки.  Для такої роботи потрібна фахова психіатрична освіта та медикаменти.

Практичний психолог

Це ще одна назва психолога, який практикує індивідуальну або групову терапію методами психології та психотерапії. Ця назва найбільше підходить психотерапевтам.

Проте, інколи практичними психологами себе називають люди, які поки що перебувають на етапі психолога-консультанта. Адже вони також займаються “практикою психології”. Тому слід цікавитися, чи є у практичного психолога диплом або сертифікат із певного напрямку психотерапії, чи це будуть лише консультації із застосуванням окремих методик.

До практичних психологів не належать дослідники, науковці та теоретики у галузі психології.

Психологів, які працюють в організаціях, компаніях, офісах, на підприємствах тощо, називають організаційними психологами. Деякі з них, часом, не мають навіть психологічної освіти, не кажучи про психотерапевтичну, тож їхня діяльність буде суто тренінговою, спрямованою на формування вузького набору навичок — як-от,  лідерство, комунікативні навички, навички продажів, коучінг тощо.

Також є шкільні психологи, дитячі, сімейні, соціальні тощо – яких називають так у відповідності до місця роботи, напрямку роботи або соціальної групи із якою працює психолог. Це можуть бути як психологи-консультанти, так і психотерапевти.

Медичний (клінічний) психолог

Це психолог або психотерапевт, який має до всього ще й медичну освіту, не завжди в галузі психіатрії або невропатології. Від психотерапевта відрізняється тим, що має основну освіту не психологічну, а медичну. Це може бути лікар будь-якої спеціалізації, який набув психотерапевтичну освіту, другу вищу психологічну або від початку вчився у ВНЗ медичного спрямування за фахом “психологія”.

Що робить. Спеціалізується в тому числі й на розладах психічного здоров’я, які потребують медикаментозного втручання. Має право виписувати ліки.
Наприклад, якісно надати допомогу при лікуванні ПТСР (пост-травматичного синдрому) може лише медичний психолог, невролог і психіатр. Або психотерапевт, який отримав спеціалізацію у галузі лікування ПТСР, і працює у парі із неврологом чи психіатром.
Медичні психологи також консультують жінок із різними вадами перебігу вагітності, викиднями, постнатальної депресії тощо.

Невролог (невропатолог)

Це є лікар в галузі невропатології. Він НЕ є психологом і не має психологічної освіти. Має право виписувати ліки.
У зарубіжній практиці невролог — лікар з нервових хвороб , невропатолог — фахівець з патоморфології нервової системи. В сучасній практиці вживається частіше назва «невролог». Працює із хворобами тіла. Клієнти невролога називаються пацієнтами.

Що робить невролог.
Медикаментозно лікує захворювання нервової системи, у тому числі головного і спинного мозку , а також периферійних нервів. У переважній більшості випадків, до невролога звертаються при головних болях, інсультах, невралгіях,  порушеннях чутливості, слуху та зору, остеохондрозі, епілепсії та інших захворюваннях нервової системи і мозку.
Невролог, зазвичай, не працює із психічно хворими людьми, не проводить психотерапію, проте може проводити діагностику і призначати ліки, якщо захворювання перебуває в його компетенції. В іншому випадку невролог може скерувати пацієнта до психіатра чи у стаціонар.

Психіатр

Це лікар в галузі діагностики і лікування психічних розладів (захворювань).

Він, як правило, НЕ є психологом і не має психологічної освіти. НЕ працює зі здоровими людьми. Якщо серйозних відхилень у людини немає, то психіатр порекомендує звернутися до невролога, психолога або психотерапевта. Використовує переважно медикаментозні методи лікування. Виписує ліки.

Психіатр може здобути додаткову освіту у галузі відповідного напрямку психотерапії, цьому не слід дивуватися — адже для багатьох психічних захворювань найкращий ефект дає сполучення психотерапії та медикаментів. Тому деякі психіатри цікавляться новими методами лікування своїх пацієнтів не лише у сфері медикаментів.  При цьому у психіатра може бути відсутня базова теоретична психологічна освіта психолога-консультанта. І так воно переважно і є, адже лікарі вчаться доволі тривалий час, і можливості здобути ще одну повну психологічну освіту в них обмаль.

Клієнти психіатра та психіатра-психотерапевта називаються пацієнтами.

Що робить психіатр.

Психіатр працює з людьми, які мають легкі ситуативні, тимчасові або серйозні постійні відхилення в психіці, які пов’язані, насамперед, із органічними захворюваннями, хімічними змінами у мозку; та зі психічно хворими людьми.

Психіатри-психотерапевти, зазвичай, практикують психоаналіз та когнітивно-поведінкову терапію. Хоча буває, що і гештальт підходить для деяких видів захворювань. Психіатрія також широко використовує методи арт-терапії, діагностичні тести та діагностичні бесіди для лікування своїх пацієнтів.
Бесіди психіатра-психотерапевта, як правило, спрямовані на діагностику стану пацієнта, на виявлення його вразливих зон, де він вимагає особливої уваги та підтримки, на виявлення причин та рецидивів хвороби, а також на налагодження співпраці у лікуванні.

Іноді психотерапевт також звертається по співпрацю із психіатром або неврологом, якщо у клієнта спостерігаються незначні порушення нервової системи або ситуативні психічні розлади (як-от ПТСР) і клієнту потрібне додаткове медикаментозне лікування. Тобто – психотерапевт проводить психотерапевтичні сеанси, а психіатр призначає ліки.
Психіатр лікує психіку людей пігулками. За наявності тяжких захворювань лікування здійснюється стаціонарно у лікарні.

Бажаю всім бути здоровими і психічно і фізично!

 


Якщо ви бажаєте отримати психологічну консультацію звертайтесь безпосередньо до Вікторії.
Skype: viktoriatalan
e-mail: [email protected]
Профіль у ФБ: Вікторія Таланко
Канал Youtube: Viktoria Talanko


Текст та ілюстрації Вікторія Таланко ©

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *