Яна Лілл: “Книги – це любов. З першого погляду, дотику, звуку”

Сьогодні, 21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Тому дуже символічним буде поговорити із людиною, яка до української мови має безпосереднє відношення, яка складає свої слова у римовані та не римовані рядки, яка робить маленькі кроки аби українська поезія була почутою.

Засновниця та адміністратор літературної платформи “SPATIUM”, м. Львів. Друкувалася: альманах «Три крыла», альманах «СУП», «ТекстОver», фіналіст конкурсу «Фэст аднаго верша 2015»; «Фэст аднаго верша 2016» (Білорусь). Збірка малої детективної прози «Маніяк на замовлення» («Електрокнига» 2016 р.), альманах «Salve» (2016), упорядник та автор альманаху вільної поезії «Діапозитив» (2016).

В гостях у «Родичів Гарбузових» талановита та чуттєва Яна Лілл.


Вітаю, Яно. “SPATIUM” позиціонується як літературна платформа. Що це означає?

Розпочну із самого розуміння того, що означає літературна платформа. Уявіть собі майданчик, чи то на вулиці, чи у приміщенні де збираються митці-однодумці. У нашому випадку, це поети, письменники та музиканти. Сама назва літературної платфоми SPATIUM з латинської означає “простір” – простір для однодумців, людей, яким є що розказати та показати – це простір думок, свобода.

Платформа діє лише у Львові чи, можливо, є або плануються філії у інших містах?

Наразі лише у Львові, проте, ми не проти, якщо знайдуться однодумці в інших містах. Так би мовити простір немає меж, тож нехай розширюється )

Нещодавно була презентація альманаху вільної поезії «Діапозитив». Яким чином відбувався набір творів, якими були умови участі?

Так, дякувати Богу, презентація відбулася. Набір тривав досить довго та прискіпливо. Зазвичай буває, що в автора багато хороших віршів, але він не проходить тому, що надіслав не ті. У нашому випадку ми обирали не автора, а його вірші. Головною умовою було те, що усі вірші повинні бути вільними – білі, верлібри й інші форми вільної поезії. Так, надсилали римовану поезію, яка за вищемовлених умов, не увійшла в альманах. Було й таке, що автори надсилали силу-силенну цікавих верлібрів, а вибрати серед них ті, які потраплять у “Діапозитив” було направду дуже важко. Ще однією умовою було те, що ми видаємося спільнокоштом. Деякі автори відразу залишали даний проект-книгу, деякі навідріз відмовлялися видаватися спільнокоштом. Я не ображаюся, це їхня мотивація, думка та рішення. Та із самого початку, як тільки в голові визріла ідея книги, я знала, на що підуть кошти із продажу книг. Знаєте скільки цих чудових дитячих очей просять про допомогу, вони не говорять напрямки, усе мовлять за них їх очі. І чому поезія не може бути корисною? Не лише в плані естетичної, слухової/зорової насолоди. Ще й як може! Це й довели спільно усі “діапозитивці”.

Розкажи про саму презентацію. Що найбільше запам’яталося?

Хочеться дуже багато розповідати про презентацію, але боюся, щоб моя розповідь не сягнула обсягів роману. Головне, що вдалося, це зібрати хоча й невеличкі, проте цінні кошти для маленької дівчинки Анастасійки Гузарської. Це було основною метою презентації. Ми не зупиняємось на цій цифрі, адже всі кошти з продажу книг будем надсилати на рахунок мами дівчинки.

Чи будуть презентації у інших містах? Можливо, планується тур?

Ми відкриті для усіх, хто забажає нас запросити. Наразі, є декілька запрошень, лише щоб автори згодилися їхати, усе інше – дрібниці.

Наскільки Ти задоволена результатом своєї роботи?

Це неможливо висловити словами. Це щось таке… як народження довгоочікуваної дитинки. Коли забирали із видавництва книги і я вперше їх побачила… Я на мить оніміла – настільки це прекрасно. Книги – це любов. З першого погляду, дотику, звуку. Це манюсінькі слайди, які склалися в одну картину – “Діапозитив”. Я надзвичайно задоволена своєю роботою!

Аналізуючи роботу над «Діапозитивом», скажи, чи важко зараз видати збірку?

Тепер, коли цей шлях пройдено, усі нюанси відомі – видаватися не важко, головне бажання, терпіння та впевненість. Але найголовніше – це підтримка людей-однодумців. Так, було багато підводних каменів, але ми їх разом подолали, разом із моїми «діапозитивними» людьми

Яно, Ти мама двох дівчаток. За якими критеріями обираєш літературу для дітлахів. Кого б радила із дитячих письменників?

Так, у мене найпрекрасніші донечки, мої весняні квітоньки (усміхаюся). Критерію відбору як такого немає. Наразі купуєм книги від «Видавництво Старого Лева» та «Фонтан Казок». Перша книга, яку прочитала Вікторія була – «36 і 6 котів» Галини Вдовиченко із якою вона познайомилася й була у захваті. Це ж так цікаво – побачити й почути письменника, який написав таку хорошу книгу. Так як моя менша доня Олександра ще не вміє читати, слухає абсолютно все. Навіть дійшло до того, що почали самі вигадувати казки

Що особисто Тебе надихає?

Надихає все – природа, люди, музика, почуте й побачене, відчуте, пережите, від останнього жовтого листочка, що самотньо шурхотить на дереві прощаючись з теплом, до дзюркотіння талої води, яка весело плюскочеться під ногами

Окрім того, що Ти пишеш сама, займаєшся ще і перекладами. З яких мов перекладаєш і кого?

Перекладаю з білоруської, польської та російської мов. Зовсім трішки з англійської та німецької – це в основному тексти пісень, моє так би мовити давнє хобі. Якось так виходить, що ніколи не перекладала того, що не подобається, що мені зовсім не близьке за духом. Перекладати – це як одягнути те, що перекладаєш у зовсім інший одяг, не втративши при цьому усю колоритність початкового образу. Одначе вмілим перекладачем та позаяк перекладачем себе не називаю, для цього ще потрібно вчитися та вчитися.

Поділись творчими планами на майбутнє.

Ділитись планами, а тим пак озвучувати їх не люблю. Напишу лише те, що завжди дає снагу до нових звершень – наполегливість. Міцно тримати лівою рукою ідею, а правою – бажання. Й тоді мрії стануть на пів подиху ближчі.


Яно, дякую за таку натхненну розмову. Придбала собі книжечку, так що йду читати. Якщо хочете відкрити для себе світ верлібрів – звертайтеся до Яни, ще є книги для продажу. Таким чином ви не лише отримаєте літературний заряд енергії, але і допоможете маленькій дівчинці Анастасії Гузарській.

Звертайтеся безпосередньо до Яни у ФБ: Яна Лілл 

Слідкуйте на новинами літературної платформи “SPATIUM” у ФБ: ЛП SPATIUM


Переймала діапозитивний досвід Олена Славінська ©
Фото із особистого архіву Яни Лілл ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *