Як доступно облаштувати кімнату за системою Марії Монтессорі (Зона мовленнєвого розвитку)

Одним із показників  розвитку дитини є розвиток її мовлення. Поки малюк ще зовсім маленький та не може сказати про свої потреби, він використовує міміку, плач. Згодом, дитина починає гратися зі звуками, змінюючи їх висоту та діапазон. І, зрештою, вона вимовляє свої перші усвідомлені слова, які, зазвичай, пов’язані із потребами.

Для чого нам мовлення?  Для пізнання світу. Називаючи ті чи інші речі, описуючи їх, дитина знайомиться з ними. Мовлення з часом стає важливою ниткою, яка зв’язує дитину та оточуючих її людей. Саме тому важливо створити правильну ситуацію розвитку мовлення та заохочувати висловлювати малюка  свої потреби.

Якою ж має бути зона розвитку мовлення? Для неї можна виділити маленький куточок чи окрему поличку. Можна розмістити кубики з літерами, магнітну дощечку з літерами, дощечки для малювання, звукові іграшки, пазли з літерами, а також дитячі книги. Читання книг для малюка – це потужний інструмент його розвитку. До того ж, перші маленькі книжечки зазвичай є не дорогими та фінансово доступними. Вони можуть бути картонними та зробленими із тканини. Не шкода буде, якщо малюк їх заслинить чи погризе. Обираючи картонні книжки, краще надавати перевагу більш цупкому паперу, тоді дитині самій буде легше гортати їх сторінки.

Також у цій зоні може бути таця, на який ви будете висипати манку. По манці можна весело малювати пальчиками літери або ж викладати їх за допомогою камінців, каштанів, жолудів тощо.

Дитина переймає досвід мовленнєвого спілкування від оточуючих. Тому дуже важливо, щоб дорослі в розмові з малюком:

  • Чітко вимовляли всі звуки і слова; Сюсюканню – ні. Стежте за своєю вимовою. Це стосується не лише періоду від року, взагалі, від самого народження, говоріть із дитиною нормально. Дорослі люблять впадати в дитинство, але цей спосіб найбільш несприятливий для дитини. Вона чує неправильну вимову, відсутність деяких звуків, запам’ятовує це, і думає: «Навіщо у слові принцеса казати звук р, якщо, наприклад, мама до мене звертається «ти моя плинцеса?»». Сюсюкання необхідно уникати і розповідати про це всім, бо якщо ви будете говорити із дитиною нормально, а прийде ваша подруга чи бабуся і почне з нею сюсюкатися – то це все-таки залишиться у пам’яті дитини. Не створюйте самі собі додаткових проблем.
  • Говорити з дитиною потрібно не кваплячись. Швидке, а тим більше, нечітке мовлення дорослих негативно позначається на розвитку мовлення дитини, згодом вона може так само не буде брати до уваги те, як його мовлення сприймається слухачем. Якщо вдома говорять голосно, квапливо, роздратованим тоном, то і мовлення малюка буде таким же. Необхідно інтонувати свої речення, розставляти, акценти, на що ми хочемо звернути увагу дитини.

Проте іноді мама чи тато має і помовчати, щоб дати можливість виговоритись, чи задавати питання.

Малюки схожі на зернятка, які ростуть і ми їм тільки. допомагаємо.  Проте в той же час, якщо дитині вже два роки, а вона говорить тільки «е» і показує пальцем, а батьки все розуміють і догоджають, то тут є привід задуматися. Навіщо напружуватися дитині, якщо її і так розуміють. Проговорюйте те, про що просить дитина. Ти хочеш ведмедика, так? Якщо ні, то ні, мама чи тато буде гратися, тобто в таких випадках необхідно стимулюватися дитину до мовленнєвої активності, створювати ситуації, де б дитині довелося заговорити.


Текст Олена Славінська ©
Фото Максим Семенюк ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *