Труднощі психолога

Або правильніше сказати – психологині. Стать має значення. Принаймні в сучасному світі. Нещодавно в Києві пройшов «Марш рівності», так званий гей-парад. Для традиційної української сім’ї тема швидше дражлива. Ну, а де є сильні емоції – там є і робота для психолога. Така вже особливість цієї професії – торкатися чутливих тем. Тож у моєму профілі на Фейсбук не обійшлося без обговорення ставлення до гомосексуалізму в Україні. Ойой! Що було! Що було!))

Але до підсумків я повернуся в кінці, зараз мені йдеться дещо про інше.

Не секрет, що я часто використовую Фейсбук, як майданчик для психологічних експериментів.

Аудиторія поки що невелика. Для наукових досліджень та репрезентативних висновків моєї читацької аудиторії поки що явно мало.

Серед моїх читачів є такі, хто вважає, що мої статті «неправильні», бо не відповідають їхнім поглядам на життя. От я у статті написала, що дружба між чоловіком і жінкою можлива, якщо не сприймати жінку лише, як сексуальний об’єкт.

Дехто з дописувачів здивувався і опротестував такі висновки. Отже, озвучую їхню думку окремо. Вони вважають, що в обговоренні багато хто висловився за взагалі неможливість дружби між чоловіком і жінкою. Тобто я мала би написати протилежне – що дружби між чоловіком і жінкою бути не може, за рідкісним виключенням.

Наприклад, коли чоловік імпотент)). Або жінка лезбійка, а чоловік – гей.

Давайте все-таки погоджуватися з тим, що це умоглядні умовиводи, які також базуються на вузькому особистісному досвіді. Якщо, наприклад, я ніколи не дружила з чоловіком, то я можу написати :

  1. Що такої дружби не існує;
  2. Що я не знаю чи вона існує;
  3. Що я вірю в її існування.

Мій досвід від цього не змінюється – він нульовий. А висновки я роблю лише у якості особистих припущень, тобто умоглядні умовиводи. Тож якщо дехто ніколи не дружив з жінкою, то він, звісно, має нульовий досвід в цьому питанні. Але така вже людська натура, що мало хто вибере пункт 2. Більшість вибере пункт 1. І це цілком логічно, бо звичайна людина робить висновки на базі свого особистого досвіду. Науковець же тим і відрізняється, що поки не доведене протилежне, буде вибирати пункт 3 і шукати далі.

Таким чином мої власні висновки із обговорень та дискусій дещо відрізняються від просто висновків із суми усіх присутніх в дискусії різних тверджень. Я підходжу до слів людей з точки зору феноменів психології, і з цього роблю свої фахові висновки, як психологиня.

Наприклад, якщо в обговоренні ті, хто не вірить в дружбу між чоловіком і жінкою, часто наголошують саме на сексуальному боці проблеми, то це є сприйняття партнера, як сексуального об’єкта. Бо жодного слова про спільні інтереси або особливості особистості (ми дивилися разом футбол, вона теж тямить у живописі, в нас у бібліотеці однакові книжки) не були згадані. Іншими словами – багатьом з нас за сексуальною зовнішністю побачити людину з її інтересами і характером досить складно.

Тому я й роблю висновок –  хто зможе зацікавитися особистістю партнера (партнерки) БІЛЬШЕ, ніж його (її) сексуальністю, той, МОЖЕ відкрити для себе і стосунки дружби (так робляться наукові припущення).

…А може і не відкрити (це теж само собою зрозуміле). По-перше, багато хто і сам не є ніякою цікавою особистістю)). Тому й секс їм цікавіший. А по-друге, дехто вважає, що дружба і дружні стосунки – це різні речі. І оце друге було ще одним суттєвим заперечення моєї статті. Розглянемо цей бік, отже.

Добре, хай буде – дружні стосунки між чоловіком і жінкою можливі? Вочевидь, на це питання більшість відповість ствердно. Гаразд, а наскільки міцними можуть бути такі стосунки? Чи можливо щоб такі дружні стосунки тривали протягом року? А десять років? А все життя? Якщо вони тривають роками – то чому це не можна називати справжньою дружбою? Так, вона не буде такою самою, як у одностатевих партнерів. Так і не треба! Звісно, що вона буде іншою. Але від цього вона не перестає бути дружбою. Як на мене.

Я припускаю, що у вас може бути на це свій власний погляд. І заохочую вас ним з нами ділитися. Або тут на сайті, або у ФБ. Та хоч листами на імейл. Інакше як ми про цей погляд дізнаємося?

Ну а що ж із темою гомосексуалізму, з якої я почала?

На своїй сторінці у ФБ я виставила картинку з інтернету, де був перелік прав, за які борються люди зі спільноти ЛГБТ. Після цього у гілці розгорілася настільки шалена дискусія, сповнена ненависті, що в якийсь момент мені самій стало лячно. І це не жарти. Мені навіть довелося заблокувати найбільш агресивних дописувачів..

Нє, ну люди дорогії. Альо! Я ж просто розмістила інформацію. Я навіть її не коментувала у своєму заголовному дописі. Ну так, я не проти надати геям права, яких вони просять, якщо ви мене про це спитаєте. Нічого особливого в тих правах я не бачу – в мене і у вас всі ці права уже є.

Чого одразу називати мене лезбійкою? Натякати, що я – несповна розуму? І це при тому, що в дискусії про дружбу ці ж люди згадували тих самих геїв і лезбійок :).

Мушу сказати, що досвід був не з приємних. І мені ще довго не захочеться повторювати щось подібне.

Я відчула на собі, наскільки негативно сприймає частина української спільноти наявність людей з іншою сексуальною орієнтацією. Хочу нагадати, що колись такі ж слова стосувалися негрів «їх не має бути серед білих людей», і щодо жінок – «хай сидять вдома, кіндер, кюхе, кірхе». І було це не так вже й давно.

Ну що ж, зате, як психологиня, я тепер хоча б приблизно знаю, як важко «інакшим» людям жити серед нас, «правильних і традиційних». Та й жалітися мені нема про що. Я ж бо «нормальна» і легко розчиняюся у більшості таких же «нормальних».

Є тільки одна проблема – як україномовна українка я в Україні все ще почуваюся такою ж упослідуваною меншістю, хоча всі статистики стверджують, що нас таки більшість. Ну але це вже зовсім інша тема. Мабуть.


Якщо ви бажаєте отримати психологічну консультацію звертайтесь безпосередньо до Вікторії.
Skype: viktoriatalan
e-mail: viktoriatalanko@gmail.com
Профіль у ФБ: Вікторія Таланко
Канал Youtube: Viktoria Talanko


Текст та фото Вікторія Таланко ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *