Що таке довіра і кому варто довіряти?

Довіра – це складне почуття, яке базується на нашому особистому досвіді та наших особливостях характеру.

Зі психологічних досліджень відомо :

  1. Довіра починається з довіри самим собі.

Яка основа для довіри в мені?

Найперше, довіра зароджується в дитячому віці. Це довіра дитини до її батьків. Якщо батьки адекватно поводяться з дитиною, виконують свої обіцянки, послідовні у своїх словах та вчинках, дають дитині відчуття безпеки – дитина виросте із досвідом довіри до батьків, на основі якої збудує довіру до себе та до інших.

Далі людина зростає в атмосфері довіри в сім’ї, йде до школи, потім в робочий колектив. Ми вивчаємо свої реакції, наповнюємося знаннями, збагачуємося вміннями. Виникають стійкі вподобання та стосунки. Зі людьми, роботою, захопленнями, духовними переконаннями.Я починаю довіряти собі тоді, коли набуваю впевненості в собі. Коли можу виконати заплановане. Коли можу спрогнозувати свої дії та реакції наперед тощо. Я стаю надійною “подругою” сама собі. Заслуговую поваги в своїх очах, вартую довіри.

Це основні засади довірчих стосуків в подальшому.

  1. Наша доросла довіра до інших ґрунтується на довірі до себе.

Коли я довіряю комусь – покладаюся на іншу людину, як на саму себе. Чому? Вочевидь, що у суспільстві немає іншого вибору – рано чи пізно я вступаю в контакт з іншими людьми. Рано чи пізно я мушу почати покладатися на інших і довіряти їхнім словам, вчинкам та пропозиціям.

Я приймаю пропозицію погратися в м’яча у дворі з іншими дітьми. Я вірю на слово виховательці, що каша смачна. Я довіряю вчительці свої думки і довіряю подрузі свої мрії.

Інакше мені ніколи не знайти свого місця серед людей і ніколи не побудувати вдалої взаємодії у стосунках в колективі, зі своїми знайомими, друзями та коханими.

Але…

  1. Довіряй та перевіряй.

Зрозуміло, що довіра не завжди виправдовує себе. З часом ми починаємо відрізняти шахраїв від надійних людей. Втім, “лихА трапляються”, ідеальних людей не буває. І довіра неминуче буває зрадженою.

Що ж. Ніхто з нас не ідеальний. Мусимо прораховувати наперед – ця людина надійна більше, ніж на 60%, чи це варіант “пан або пропав”?

Довіряти комусь на всі 100%  – означає вірити в ідеальний світ і у Санту Клауса та Ельфів.

Бажання повністю покластися на іншу людину схоже на довіру дитини до своїх батьків. Але у світі дорослих все інакше. Жодна інша людина, окрім наших батьків, не має мотивації чи необхідності піклуватися про наші інтереси на всі 100%.

Отже, важливо вміти побачити – на скільки відсотків інша людина має свою зацікавленість. Або яка ймовірність того, що моя довіра буде виправданою?

Наприклад, якщо ви даєте іншій людині гроші, то вона має 100% зацікавленості їх не повернути, бо це вигідно. Знати достеменно, наскільки ця людина має здорову совість або наскільки в неї життєві обставини скрутні, щоб зважитися на крадіжку, ми не можемо.

Але можемо спробувати здобути додаткову інформацію про цю людину та її обставини. А також потурбуватися про запобіжні заходи : підписати в неї розписку на позику, взяти в заставу цінну річ, сканувати паспорт тощо.

Так само і в стосунках. 100%-ва довіра можлива лише у пар, які прожили разом багато років, вивчили одне одного і мають стійку мотивацію підтримувати одне одного та турбуватися про свою половинку навзаєм.

…І навіть в таких парах якийсь відсоток недовіри має залишатися на “непереборні обставини”.Як кажуть – велкам у дорослий світ. Відповідальність за свою довірливість ми несемо самі.

Хіба що факти про відверте шахрайство мають бути повідомленими у поліцію. Бо це також один із запобіжників від подальших негараздів. І це є необхідний захід забезпечення колективної безпеки.

Тож, гасло “довіряй або перевіряй” є дієвим з точки зору психології також.


Якщо ви бажаєте отримати психологічну консультацію звертайтесь безпосередньо до Вікторії.
Skype: viktoriatalan
e-mail: viktoriatalanko@gmail.com
Профіль у ФБ: Вікторія Таланко
Канал Youtube: Viktoria Talanko

Текст та фото Вікторія Таланко ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *