Різдвяне психологічне. Дід Мороз проти Санта Клауса.

В дитинстві дід Мороз мене лякав. Своїм довгим не першої свіжості халатом (не знаю, чого цей халат без г’удзиків шубою називають, ні разу не бачила діда Мороза у справжній шубі, тим паче червоній), синтетичною бородою і вусами, що рухаються окремо від обличчя.

У халаті до п’ят і навмисне «трубним» голосом він здавався мені такою ж дерев’яною ялинкою, тільки в одязі. Зі своїх дитячих відчуттів, я не пригадую якогось тепла чи любові до цього персонажу. А лише бажання триматися від нього на відстані, про всяк, і бажаний запах шоколадних цукерок в картонній упаковці. Метою було отримати цей пакуночок якнайшвидше. Ігрища навколо ялинки були якісь куці і полягали головне у хороводах. А читати вірші перед незнайомою публікою я панічно боялася.

Снігуронька часто була тітонькою, в рисах обличчя якої шукалося казкової краси… і  не знаходилося. На онучку цьоця не «тягла». Я собі думала, що онучка – це ж приблизно така дитина, як я, ну максимум –  школярка. Ну хіба що дідові справді вже із тисячу років, а онучка виросла. Безсмертний дід і доросла самотня онучка… брррр…

Дід Мороз, між тим, також був не схожий на діда – ні за віком, ні за поведінкою. Це не вкладалося в дитячу психіку і змушувало трохи побоюватися цих незрозумілих персонажів. Пригадую лише товсті стовбури ніг «онучки», поруч яких робилося фото.

Ще впадало в око, що між «дідом» та «онучкою» стосунки такі собі, на родинні ніяк не схожі.

Совкове дитинство на останніх роках радянської влади, звісно, взагалі було не мед. СРСР наближався до свого кінця і полиці магазинів були порожні. Теплих згадок, як-от, в моєї мами чи батька, я не мала. Хоча, припускаю, що в кожній сім’ї було по-різному, і напевне комусь навіть те бідне дитинство із дерев’яними іграшками було веселим та безтурботним.

Тепер трохи про сучасність. Що краще – Миколай чи дід Мороз? Снігуронька чи ельфи? Що радять психологи, медики й педагоги? Спільним рішенням проукраїнської спільноти є повернення до Різдва зі Святим Миколаєм. Але Миколая 19 грудня, а Різдво – 25.  Рідновіри стверджують, що десь на цей день (22-25 грудня) припадає свято Сонця, Різдво свята Дажбожого. Святі, як ми знаємо, з’явилися лише тисячоліття тому. А Сонце за нашими мірками практично вічне. В наш час святкувати народження Зорі на ім’я Сонце…якось не по-астрономічному, нє?))

І все-таки, навіщо віднімати в дітей новорічного, першосічневого діда Мороза зі Снігуркою? Адже Святий Миколай вже «пройшов», а дітям хочеться свята. І не лише дітям. Кого запрошувати на корпоративи? Ну не святого ж Миколая на горілку та декольте?

Продовжувати радянську традицію з усіма її збоченими реаліями – старою онучкою та вічно молодим і, вочевидь, не її дідом, як на мене, є психологічно шкідливо. Казкові персонажі мусять нести нам якусь теплу родинну ідею, зразки доброї поведінки і щастя.  А яке щастя у такої парочки? Підходить хіба що для нестримно п’яних і безсоромних корпоративів.

Тому нам слід в наш час проявити творчість та уяву і згадати старих персонажів з казок, які несуть позитивний сенс і чарівність. Скажімо, чим казкові зайчики, сніжинки, гноми та ельфи гірші за діда мороза? Вони можуть бути різного віку та різної статі. Можуть бути членами однієї родини або «сусідами» по ялинці.

Снігуронька, звісно ж, може бути, але, наприклад, як персонаж казки про Леля – гарна молода дівчина-наречена, а не онучка діда. Казка повчальна – навчає дівчат не гнатися за красою і байдужістю, а шукати справжнє кохання.

Та й Мороз Хай буде! Але не дід, а «чоловік у розквіті сил», «парубок моторний» – Морозко. Як у казці. Хай вони зі Снігуронькою будуть брат і сестра. Красиві, гарні і молоді. Хай навіть допомагають Миколаю роздавати подарунки. Словом, чи ж мало в нас повчальних і чарівних казок, щоб ми зациклилися на Дідові Морозі в узбецькому халаті та Снігурці у сніжному кокошнику?

Творчості і натхнення всім! І веселих свят, звичайно! Дзинь-дзилинь


Якщо ви бажаєте отримати психологічну консультацію звертайтесь безпосередньо до Вікторії.
Skype: viktoriatalan
e-mail: viktoriatalanko@gmail.com
Профіль у ФБ: Вікторія Таланко
Канал Youtube: Viktoria Talanko


Текст та фото Вікторія Таланко ©

  1. 1
    Андрій

    Щодо Сонця, склалося враження, що автор вважає, наче рідновіри святкують подію зародження зірки (великий космічний вибух і все), подію початку часів. Це ж не так.
    У дні зимового сонцестояння Сонце зависає над обрієм удень, не підіймається високо. При цьому приходить найдовша ніч. Все це нагадує помирання Сонця. Воно півроку (від Купала, протилежного літнього сонцестояння) поступово знижує підіймання і як би згасає, а після зимового сонцестояння починає щодня підійматися вище за попередній день. Тобто наче народжується. Саме тому церква пов’язала дату народження свого бога до дня зимового сонцестояння — бо сенс відповідний і в головах людей вже були закладені потрібні асоціації. Ще й на небі у цей час на зірках видно картину, як три царі йдуть на яскраву зірку і знаходять схід Сонця. Сонця, яке щойно переродилося з новими силами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *