Психологія гаджетів у стилі футуризму

Цифрові технології стали буденністю. Це відбулося настільки швидко, що психологи не мали часу проаналізувати і дослідити вплив цього явища на психіку людини.

Я пригадую картинку з інтернету — порівняння розміру “карт” пам’яті за 5 років. Ще у 2010 році обсяг у 64 Мегабайтів вважався стандартом, а сьогодні “карта” на 128 Гігабайтів уже нікого не дивує. Сотні тисяч файлів у квадратному сантиметрі.

Людський розум еволюціонує значно повільніше. Рахунок іде на мільйони років.

Прийдешні покоління стають адаптованішими до нових умов, але наша реальність тим часом уже “пішла” вперед. Середовище зараз є “прудкішим” за людину.

Наші предки значно довше звикали до появи радіо, ніж ми тепер – до 3-д технологій.

Не дивно, що зараз багато хто переймається впливом ґаджетів на психіку молодого покоління. Жарти про постійне “втикання” в монітор та “сидіння” в інтернеті змінилися на панічне обурення нав’язливим “юзанням” смартфонів та планшетів сучасними дітьми. Компактність нових технологій зробила наших нащадків “нерозлий-вода” із ґаджетами. І, можливо, недалекий той час, коли люди з дитинства зрощуватимуться із ними уже не в переносному, а в буквальному сенсі.

Між тим, для фундаментальних наукових досліджень впливу таких змін на психіку людини, і особливо — дітей,  елементарно бракує часу.

Науковці не встигають зробити потрібні експерименти, адже кожний рік стає прогресивнішим за попередній. І результати досліджень застарівають раніше за їхній вихід “у світ”. Все, що зараз можуть науковці — це прогнозувати і робити висновки на основі попередніх знань і здобутків. І розглядати картину значно ширше, ніж на найближчі 10 років.

Основне, що відомо вже на тепер, — це те, що для нашого мозку уява і реальність не сильно відрізняються. Тому віртуальна реальність цілком може стимулювати нашу психічну діяльність, як і реальні події.

Існує відомий приклад, який люблять повторювати психологи — це прохання уявити собі лимон прямо зараз. Якщо ми уявимо, як його кусаємо і куштуємо кислий вміст, у нас почнеться інтенсивне слиновиділення, а найбільш вразливі з нас, можуть навіть відчути кислий смак і скривитися.

Тому стверджувати, що користування ґаджетами не дає нам потрібного реального досвіду, все-таки не можна. Адже наша реальність сьогодні саме така — віртуалізована і комп’ютиризована.

Коли з’явилися радіо, телефон і телевізор — наша психіка також зазнала змін. Ми пристосувалися до штучного зображення і розмов із людиною, якої немає поруч. В цьому нам також допомагала наша уява.

Щодо пам’яті, то її механізм поки що не вивчений остаточно. З минулих досліджень нам відомо, що для більшості людей можливості пам’яті є обмеженими. Ми не можемо нескінченно запам’ятовувати новий матеріал. Задля нового ми часто забуваємо щось “старе”.  А своє життя ми взагалі пригадуємо досить приблизно.

Тому однозначно стверджувати, що нові технології погіршують розвиток пам’яті, або якось її обмежують, також не можна. Навпаки, тепер у нас звільняється місце для чогось важливішого, ніж прості факти, які можна завжди знайти в інтернеті.

Багато хто з психологів зауважує зниження рівня уваги і зосередженості у сучасних дітей. З точки зору психології, це може бути нормальним плином процесу адаптації до такого збільшеного потоку інформації, який ми отримуємо з різних джерел.

Раніше було необхідно годинами заучувати таблицю множення, і для цього потрібна була посидючість та зосередженість уваги. Зараз, якщо спробувати з такою ж увагою сприймати усю наявну навколо нас інформацію, то можна запросто збожеволіти.

Психологи та медики впевнені, що дітям потрібно розвивати рухові навички та орієнтацію у просторі. Але віртуальний світ виступає для мозку практично таким же стимулом, як світ реальний. І ми знаємо, що є протези та пристрої, які рухаються силою думки. Вочевидь, головний мозок є головним, не лише тому, що знаходиться в голові :).

Віртуальність, само собою, не замінить повністю реальності. Принаймні – поки що. Ми все ще залишаємося адаптованими саме до реального середовища. Але хто зна, що на нас чекає в майбутньому. Вже зараз зникають сотні професій, які за нас виконують рОботи. Навіть у таких важливих галузях, як хірургія, уже не настільки важлива фізична моторика рук, пальців та очей лікаря, як вміння користуватися комп’ютерними технологіями.

Звісно, мені, як фахівчині (з покоління, яке запізнюється за технологічним прогресом), теж здається, що здоровий спосіб життя, особливо дітей, полягає у реальній фізичній діяльності. В той же час, я не знайома із робОтами, які б г’рунтовно досліджували сучасні зміни у мозку, пов’язані із г’аджетами, і доводили, що вони є шкідливими у подальшому дорослому житті. Хоча б тому, що сам мозок ще не є вивченим на всі 100%.Згідно уже відомих науці даних, дитині корисно гуляти, бігати під дощем та лазити по деревах. А згідно з новими умовами життя ефективність таких дій для адаптації до середовища опиняється під питанням. Бо середовищем перебування людини “прогресивної” вже є не природа, а офіс і комп’ютер. І навіть фермерство стає все більш автоматизованим.

Деякі мої знайомі говорять з цього приводу наступне:

– Якшо чесно, то я не знаю дітей, які б не гасали з друзями на вулиці. Я свого часу це все робив. І це не мішало мені безліч часу проводити з книгами.

– Домосиди існували завжди. Колись радіо слухали, тепер — з планшетом забавляються.

– Зараз читання книжок не робить тебе автоматично “ботаном”. Я, наприклад, люблю стрибки з мотузкою та інший “екстрім”.

В інтернеті ми можемо прочитати про українку Ольгу Бусо, яка є власницею 12 бізнес-компаній та здобула титул “підприємець-інноватор”. Або про сумчанина Сашка Глущенка, який взяв номінацію у віковій категорії 7-8 років в міжнародному конкурсі розробки комп’ютерних ігор Indie Prize в Лос-Анджелесі, створивши гру «Virtual musician». Навряд чи такі новини є свідченням деградації інтелекту.

Раніше навіть був такий стереотип, що фізично розвинена людина не є дуже розумною. І навпаки – “ботанів” завжди вважали “чахликами” у фізичному плані.

Психологія стверджує, що поєднання фізичних вправ і науки робить людину гармонійно розвиненою. Адже таким чином створюється більша кількість нейронних зв’язків у корі головного мозку, і ефективність його роботи збільшується.

Саме тому психологи радять не обмежувати фізичну активність дитини, хай навіть вона падає, забруднює одяг, злегка подряпається або й нашкодить. Бо фізична активність все ще є частиною здорового розвитку як хлопців, так і дівчат.

Коли людина починає займатися спортом, це на всіх однаково позитивно впливає в плані володіння тілом і впевненості в собі.

Але зараз є віртуальна реальність, тобто  – психологічно там є широкий простір для самоствердження. Можливо наступні покоління будуть вихвалятися вправним володінням своїм інтелектом, а не тілом?

Зрештою, колись нарікання на шкідливість “висіння” на дротовій лінії телефону” припинилися із появою телебачення. А театр, хоч і опинився в тіні кіно-мистецтва, але все ще має свого глядача. Кожне минуле покоління бідкалося, що наступна технологічна “новинка” псує наших дітей і людство вцілому :).

Хтозна, скільки байтів інформації вже зараз може зберігатися у квадратному сантиметрі людського мозку? Можливо він уже перевершує будь-які майбутні комп’ютерні технології. А може він досяг свого максимуму і тепер лише додаткові сполучення із машинним “інтелектом” зроблять людину більш досконалою. Або лише необхідність конкуренції з рОботами стане поштовхом до еволюції біологічного матеріалу?

Наука наразі не має чітких прогнозів.

От щодо фізичних вправ – ну так може вони в майбутньому не настільки й потрібні?

І, можливо, наша будова тіла також згодом буде геть не такою, як зараз.  Ми створюємо собі нове середовище для існування. Нам навіть невідомо, як довго людство проіснує на планеті Земля.

Еволюція вже неодноразово нас дивувала своїм розмаїттям видів і форм. Що чекає на людський вид у далекому майбутньому?

Можливо, наші діти чи онуки вже зможуть спрогнозувати і це.

Єдине, що я знаю наперед — це те, що перед тією новою, прогресивною расою людей також стоятимуть свої виклики. І спільною в нас з ними буде хіба що турбота про те, чи позитивно впливають зміни та інновації на наших дітей :).

Якщо тільки в них все ще будуть народжуватися діти, а не, скажімо, клонуватися 🙂


Якщо ви бажаєте отримати психологічну консультацію звертайтесь безпосередньо до Вікторії.
Skype: viktoriatalan
e-mail: viktoriatalanko@gmail.com
Профіль у ФБ: Вікторія Таланко
Канал Youtube: Viktoria Talanko


Текст Вікторія Таланко ©

Головне зображення взято на просторах інтернету

Інші фото Вікторія Таланко ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *