Криза трьох років у дітей

Уже починаючи із двох чи двох з половиною років батьки можуть помітити за своєю тихою та спокійною малечею різкі зміни настрою, прояви впертості та бажання все робити самому. Це підкрадається криза трьох років. Звучить страшно, але батькам можна #успішно вижитиJ

Лев Виготський описав основні ознаки цього стану, а саме:

  • негативізм – дитина постійно суперечить дорослому, прагне все зробити навпаки;
  • упертість – дитина вимагає задовольнити тільки її рішення, яким би навіть недоречним воно не було б. Упертість не варто плутати із наполегливістю. Вперта дитина буде стояти на своєму навіть якщо вона вже й не хоче те, що хотіла. Головне – задоволення її власного бажання;
  • норовливість – дитина проявляє себе як бунтівник, який не хоче підкорятися жодним правилам чи порядкам у родині та суспільстві;
  • свавілля – «я сам», не сприймається та ігнорується допомога дорослого, дитина прагне самостійності;
  • знецінювання дорослих – дитина може ображати дорослих, зламати улюблену іграшку, яку їй пропонують;
  • протест-бунт – постійні конфлікти, сварки із дорослими;
  • деспотизм – дитина намагається підпорядкувати все і всіх під себе.

Це не означає, що дитина обов’язково повинна мати повний комплект цих ознак, які проявляються по максимуму. Їх вияв може бути абсолютно різний, адже не всі діти однакові.

Для батьків – це складний час, але вони повинні розуміти, що і для дитини він не легший. У цей період з’являються такі важливі новоутворення особистості, як: усвідомлення себе, відділення від дорослих, порівняння себе з іншими.

Що ж робити батькам?

  • усвідомте, що криза трьох років – це не криза всього життя, це лише тимчасове явище;
  • думайте що говорите, не ставте дитину перед фактом, а дайте їй можливість обирати. («Який светр ти хочеш одягти: червоний чи зелений?» Замість «Одягай червоний светр»);
  • радьтеся із дитиною, враховуйте її думку, запитайте, наприклад, які фрукти купувати, коли піти на прогулянку: вранці чи ввечері. Таким чином дитина відчуватиме свою значущість;
  • розповідайте про свій внутрішній стан, наприклад, що ви втомлені чи вас щось засмутило. Малюк, слідуючи вашому прикладу теж почне розповідати який у нього настрій, можливо що він хоче побути один, а ви набридаєте йому. Як би не знецінювалось у дитини бачення дорослих – вона все одно переймає їхні моделі поведінки.
  • вигадуйте ігрові прийоми. Наприклад, «ти точно не встигнеш це зробити доки я порахую до трьох!» Дитина намагатиметься зробити навпаки, доказати, що може. Якщо раптом не встигла, можна обіграти жартівливу ситуацію аби перемкнути її увагу. («Ага, не встиг, тепер я тебе вкушу за носика» тощо)
  • Важливо розуміти межі дозволеного. Якщо дитина хоче торкнутися до нагрітої плитки, звісно, ви їй не будете півгодини пояснювати що це не можна, а просто візьмете малечу і заберете задля її безпеки. Але, якщо справа стосується дрібних побутових речей, наприклад одягу чи зміни постільної білизни – то дайте дитині можливість зробити вибір, дайте можливість самостійно одягнутися, навіть якщо у різні шкарпетки. Це її досвід, це її помилки, на які їй вкажуть інші.

Якби дитина не сторонилася від вас найбільше, що вона зараз потребує – це вашої любові та підтримки. Будьте гнучкими, будьте розсудливими, не можете впоратися зі своїми емоціями – випийте заспокійливого чаю із меліси чи таблетку валеріани. Криза трьох років пройде і це все забудеться. Попереду ще багато життєвих психологічних криз, які ми переживаємо не лише у дитячому віці, але й дорослому. Запасіться терпінням та навчіться відновлювати життєві сили.


Фото та текст Олена Славінська ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *