Розвиток здібностей з дитинства – квиток до щасливої старості

Навіщо дитині ходити на гуртки?

Ясно що батькам це вивільняє час на особисті заняття, тому багато хто охоче підшукує для дітей мистецькі, лінгвістичні або спортивні секції та студії. Чи правильно це з точки зору психологічного розвитку дитини?

Із впевненістю можна сказати, що це є правильним вибором, якщо дитина сама біжить на той гурток і з великим задоволенням проводить там час.

Батькам залишається пильнувати, чи сприятлива там психологічна атмосфера – чи дитину навчають справді тому, що заявлено в програмі гуртка, чи професійний та добрий до дітей там викладач, і чи немає проявів знущання всередині дитячого колективу.

Щодо інших випадків, коли дитина не вельми охоче йде на заняття, але підкоряється волі батьків, існує безліч різних думок та оцінок.

З моєї точки зору, якщо ви справді бачите в дитини здібності до цього виду занять і вважаєте, що цим дитина зможе себе прогодувати все життя – то можна й проявити наполегливість у заохоченні дитини до саме цього виду діяльності.

Наприклад, всі ми знаємо приклади із навчання в музичній школі, коли вже дорослі люди все життя можуть себе забезпечити, граючи у оркестрах по філармоніях або в гуртах по клубах.

Різниця в тому, що коли дитина сама вибрала цей гурток і охоче туди ходила, то ставлення до музики в неї буде прихильнішим, ніж якщо вона ходила до музичної школи з примусу.

Існують випадки, коли батьки «потрапляють в ціль» і вибирають для дитини саме те, чим дитина захоплюється, та ще й явно має до цього здібності. З таких дітей виростають не просто музиканти, а Митці, які дають сольні концерти (не плутати з естрадою, де головне – мати гроші).

А якщо батьки замість скрипки, піаніно, гітари чи саксофону чомусь обрали несучасний інструмент, на зразок баяну чи сопілки, то згодом дитина може і не знайти застосування цим умінням. Тож вибирати слід із розумом.

Є також і зовсім протилежна думка у деяких батьків, які вважають, що дитину взагалі нікуди не треба водити, бо це забирає в неї дитинство.

Наприклад, ось така думка :

  • Мене батьки нікуди «не записували», і в мене всі таланти з відомих людству знаходяться в стані, розвинутому на мій розсуд. Іншими словами – достатньо з моєї точки зору. )))

Як з айфоном : “В айфоні є все, шо вам потрібно. Якщо там чогось і нема, то це значить лиш те, що вам це не потрібно”

  • Тобто батьки тобою «не займалися» в дитинстві?
  • Тобто не «здавали до гуртків»? Ні)). Це означало би обмежити інші напрями. Ні-ні-ні! Шлях штучних самообмежень не для мене. Я вважаю, що значно краще, якщо дитиною займаються батьки, а не якісь чужі люди, на яких батьки скидають виховання дітей, то діти виростають безмежно і всебічно талановиті.

Як на досвід мого особистого дитинства, то мені б краще було кудись ходити на заняття. Я є екстраверт і  часто нудилася, не зважаючи на те, що відвідувала і хор, і плавання, і багато інших гуртків в різний час. Тут слід дивитися – наскільки характер і темперамент дитини дозволяє їй бути на самоті або ж прагне до колективу, до лідерства і до розвитку своїх здібностей.

Ще однією мотивацією є те, що вершина саморозвитку людини полягає саме у самовираженні в певній галузі, у досягненні вершини майстерності в чомусь конкретному (див. відео про піраміду Маслоу).

Люди, що розвинули свій талант, почуваються щасливими і задоволеними життям навіть на старості років. Їх менше «беруть» хвороби, бо вони менше піддаються поганому настрою, а саме він послаблює наш організм.

Коли надходить старість, багато видів діяльності стають людини недоступними – зір та слух псуються, читати вже не так цікаво, кіно вже так чітко не побачити, на вулиці довго не погуляєш. А інших захоплень, виявляється, то й нема. Тобто – вони були, але не розвинені, і тепер цим займатися важко і не цікаво.

Що людині лишається?

Хтось спивається, хтось тупіє (впадає в деменцію), хтось постійно втручається в життя інших людей, своїх дітей та онуків, але залишатися на самоті їм все одно нестерпно нудно. Лише ті, хто розвиває свій мозок, і завантажує його регулярно «роботою», – ті доживають до глибокої старості у ясному розумі. У таких людей і здоров’я краще, бо це напряму залежить від успішної мозкової діяльності.

Але повернімося до початку мого допису – можливо у вашої дитини справді є яскраво виражений талант до якоїсь одної з діяльностей?

І вона може в цьому руслі досягти великих успіхів, значно більших за решту людей на цій планеті? І дитині не хочеться просто в офісі все життя просидіти, чи картоплю копати.

Невже батьки не допоможуть? Зробити це просто – слід спробувати, бо здібності розвиваються лише у практичній діяльності.

Що як у вашої дитини є Мрія – стати КИМОСЬ?

Якщо ви бажаєте отримати психологічну консультацію звертайтесь безпосередньо до Вікторії.
Skype: viktoriatalan
e-mail: viktoriatalanko@gmail.com
Профіль у ФБ: Вікторія Таланко
Канал Youtube: Viktoria Talanko


Текст та фото Вікторія Таланко ©

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *